Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими? Вона, як усі попередні, несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. Останню колону радянських військ з Афганістану було виведено 15-го лютого 1989-го року. Участь держави в цьому військовому конфлікті коштувало нам життя більше чотирнадцяти тисяч наших солдатів і офіцерів, здоров’я десятків тисяч військових. Час і досі не загоїв рани.  Сьогодні  учні Ігнатпільської школи зібрались в актовій залі, щоб згадати учасників бойових дій і вшанувати пам'ять тих, хто загинув в афганській війні, яка назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. Захід-реквієм "І пам'ять ожива вогнем пекельних ран" підготували педагог-організатор школи Сичевська К.М. та ЗВР Казмирик М.В. Ведучими були: Вознюк Тетяна, учениця 11 класу та Сичевська Лідія, учениця 10 класу. Вірші про пекельну війну в Афганістані читали: Павленко Дарина, учениця 10 класу, Демчук Юлія, учениця 5 класу, Сулейко Вікторія, учениця 5 класу.  Всі присутні переглянули відео, присвячений учасникам війни в Афганістані , створений на основі воєнного альбому ветерана війни в Афганістані, нашого односельця Барановського Анатолія Михайловича "І пам'ять ожива вогнем пекельних ран". Вкінці заходу учні та педагоги школи схилили  голови перед світлою пам`яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, встали й вшанувати пам'ять про загиблих хвилиною мовчання. Педагог-організатор побажала  всім присутнім здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься — Україна.

Автор статті: ЗВР Казмирик Марина Валеріївна