Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.  22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції. 30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до 

сьогодні. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого 

на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті,бо герої не вмирають! Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу. Кожен із цієї Небесної сотні, як і кожен українець мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, чесну Україну. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне  у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.  От і сьогодні у актовій залі нашої рідної Ігнатпільської школи на лінійку-реквієм "У нашій пам’яті вони назавжди залишились" зібралися вчителі, учні 1-11 класів, батьки  щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Зі сльозами на очах усі присутні слухали вірші про героїв Небесної сотні у виконанні Сичевської Влади, Сичевської Лідії, Вознюк Тетяни, Павленко Дарини та Бовсуновської Софії. Про хронологію подій у ті скорботні для України дні розповіли Невмержицька Наталія та Мазур Аліна. Зворушливий лист героя до матері читав Товкач Сергій. А інсценізацію розмови матері із загиблим сином показали Вознюк Тетяна та Швидкий Володимир. Педагог-організатор Сичевська К.М. продемонструвала відео сюжет "Героям слава!" . 

В пам'ять про загиблих учні школи запалили свічки, і їх світло стало даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості  пожертвував собою. Палали свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні», а розмірений бій хронометра відчеканив час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання всі присутні вшанували невмирущу пам’ять загиблих героїв Небесного Війська. Ми закликаємо кожного сьогодні згадати у  молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Слава Україні!

Автор статті: ЗВР Казмирик Марина Валеріївна