Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському. Першою вчителькою дівчинки стала її мати. Всі українці знали Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач як видатну письменницю і фольклористку Олену Пчілку. А Лариса, яку мама і всі рідні прозивали Лесею, сприймала її по-своєму, як розумну, але надто вже прискіпливу, часом сувору і категоричну жінку. Тато, Петро Антонович, зовсім не такий – він лагідний, м’який, люблячий, ніжний… З шістьох дітей, що були в Косачів, Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе. Мати дала Лесі тверді національні переконання і виховала для літературної праці. В чотири з хвостиком років дівчинка вже читала книжки. А як любила співати! В п’ять років батьки подарували Лесі фортепіано. Вона швидко вивчилася грати. І навіть самостійно складала музичні твори! В дитинстві Леся любила доглядати квіти в своєму маленькому квітничку і порати маленький городик, створений нею самою. А потім захопилася шиттям і вишиванням. Леся на все життя запам’ятала сльози в татових очах, коли маленькою подарувала йому власноруч вишиту сорочку. Вона була як всі діти. Тільки талановита. Так тривало до десяти літ. А в січні 1881 року все змінилося. В Луцьку, де тоді жила родина Косачів, Леся пішла на річку Стер подивитися, як святять воду на Водохреща. В дівчинки дуже замерзли ноги. Вона ледве прийшла додому. Невдовзі Леся тяжко захворіла: в неї почала боліти права нога. Дівчинка була дуже терплячою, але не витримувала і плакала від болю. Її лікували різними способами, й нога через деякий час перестала боліти. І не турбувала Лесю кілька років. А потім був діагноз – сухоти кісток. Леся не знала, що підступний туберкульоз перекинеться згодом на легені, нирки… Операція на лівій руці восени 1883 року позбавила болю, але й перекреслила надії стати піаністкою. «Мені часом здається, – писала згодом Леся Українка, – що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет…» Може, всупереч недузі, а, може, завдяки любові до життя Леся виросла різносторонньою та творчою натурою. Вона у вісім років написала свій перший вірш, а друкуватися почала з 12 років. Список вивчених Лесею іноземних мов заслуговує на повагу: болгарська, іспанська, латинська, давньогрецька, італійська, польська, німецька, англійська, французька. А в 19 років написала власний підручник «Стародавня історія східних народів». Дівчинка Леся не тільки талантом, але й власним життям заслужила звання народної героїні – Українка.

В Ігнатпільській школі 02 березня 2017 року до Дня народження  поетеси вчитель української мови і літератури, класний керівник 8 класу Павленко Наталя Володимирівна провела музично-тематичну композицію "Славетна дочка Прометея".  В ході заходу учні  читали поезію Лесі Українки, інсценізували хвилюючі моменти з життя поетеси, переглянули відео фрагменти "Лісова пісня" та "Бояриня". Кощеєва Єлизавета зачарувала присутніх грою на музичних інструментах - скрипці та фортепіано.

Ведучі свята - учениці 10 класу, Григор'єва Катерина та Павленко Дарина.  До свята учні 8 класу  виготовили  колажі про життєвий та творчий шлях Лесі Українки і розмістили їх у коридорі ІІ поверху для перегляду.